Вийди та зайди нормально

25 грудня 2017
Вийди та зайди нормально
Кожен день у DataArt з’являються нові фахівців. Деякі — не приходять, а повертаються. Ми розпитали колег, які в різні часи ішли з DataArt через найрізноманітніші причини — скорочення чи творчу відпустку, — як це — повертатися на попередню роботу.

ЧОМУ Й КУДИ ВИ ЙШЛИ З DA?

Вадим Смирнов, системний адміністратор, Санкт-Петербург:

Мене скоротили в 2001 році, коли компанія зменшилася з 200 до 30 людей. До цього я працював у DataArt трохи менше двох років. Ішов в нікуди — знайти в 45 років адекватну роботу за моїм профілем під час кризи було складно. Для «підтримки штанів» у мене з товаришем був маленький бізнес — комп’ютерний клуб та невеличкий магазин біля нього.

Артем Петрик, IPhone-розробник, Харків:

Я пішов працювати у невелику компанію, яка мала передових клієнтів з Каліфорнії. На той момент я вже мав річний досвід роботи на двох проектах зі застарілими технологіями, де мені не вистачало цікавих завдань. Хотілося чогось новенького, хотілося розвиватися. Але на той час чи то в DataArt не знайшлося нічого відповідного, чи то я погано шукав.

Олександр Кораблінов, Senior С++ розробник, Воронеж:

По-перше, мені хотілося взяти участь у проектах, пов’язаних із розробкою hardware. По-друге, попрацювати в продуктовій компанії. І по-третє, з місцевим замовником — так, щоб результати роботи не йшли винятково за кордон. Я пішов до воронезької філії НТЦ «Модуль», яка колись була створена на базі двох військових НДІ та займається розробками електроніки та ПЗ, зокрема, для авіації й космосу.

Володимир Вишняков, Product Manager, Санкт-Петербург:

У 2006 році мені дуже набридли клієнтські проекти, тоді дуже розвивався VAS, який приваблював новизною, перспективами заробітку та розвитку. Тому разом зі ще одним своїм колегою ми пішли до компанії, яка спеціалізувалася на розробці мобільних додатків, і паралельно почали розвивати свій проект. За 11 років мені довелося працювати Project Manager та Product Owner, створювати рекламні мережі, білінг, мобільні додатки для себе та клієнтів, допомагати дружині, створювати та продавати кадастрові фірми. Це не враховуючи дрібниць.

Костянтин Фута, QA-інженер, Київ:

Я брав паузу в роботі, насамперед, щоб зайнятися власними справами. Я з самого початку планував повернутися в DataArt, але намагався врахувати різні варіанти розвитку подій. Коли виникав інтерес, я розглядав пропозиції, що надходили від інших компаній та знайомих. Це, щонайменше, розширює світогляд та допомагає отримати актуальну оцінку своїх навичок.

ЧИ ВИ ПІДТРИМУВАЛИ СТОСУНКИ З КОЛЕГАМИ З DATAART?

Вадим Смирнов:

Звісно! Мене регулярно кликали на дні народження і корпоративні вечірки.

Артем Петрик:

Тут працює багато моїх друзів, половину з яких я знав ще до першого приходу в DataArt, а з іншими почав близько спілкуватися вже тут. Я залишався в усіх чатах, які не стосуються проектів, й іноді дуже сумував, що не розумію, про що усі говорять. У DataArt багато цікавих людей, і постійно відбувається щось цікаве. У компанії, в яку я пішов, такого не було, мені там було нудно й нецікаво. Не знаю, чому саме. Мабуть, просто такий колектив.

Олександр Кораблінов:

Звісно, я спілкувався з колишніми колегами. Навіть більше: Михайло та Олена Федорови, глава та HRM-директор воронезького центру розробки, дали мені зрозуміти, що будуть раді бачити мене, якщо я раптом захочу повернутися. Окрема вдячність Вікторії Подлєсновій, нашому HR-менеджеру, за увагу та підтримку.

Володимир Вишняков:

Приємно було зайти в гості випити каву та порадитися з кимось розумним.

Костянтин Фута:

Тут чимало класних хлопців та дівчат, з якими хочеться підтримувати зв’язок. Було приємно усвідомлювати, де і з ким я працював, які умови створені для колег. Я не працював у DataArt трохи більше двох місяців, і спочатку було трохи незвично без щоденних дзвінків одне одному.

КОЛИ Й ЧОМУ ВИ ВИРІШИЛИ ПОВЕРНУТИСЬ?

Вадим Смирнов:

Я не забирав із DataArt трудову книжку й повернувся за першої ж можливості — влітку 2005 року. Наш комп’ютерний клуб на той час занепав, перепрофілювався в клуб інтелектуальних ігор (переважно Magic: The Gathering ), і я поступився своєю часткою в ньому. То ці події досить вдало збіглися у часі.

Артем Петрик:

Дуже закортіло повернутися знов до колективу. Був готовий працювати навіть у нудних проектах, аби тільки з тими ж людьми. Прийняли мене назад без співбесіди. А нудних проектів у мене після повернення не було, і взагалі, я одразу змінив технологію, а після першого ж проекту став менеджером.

Олександр Кораблінов:

Коли на новому місці почалися труднощі, я був змушений прийняти рішення й пішов. Сімейний стан вимагав стабільності. Я знав, де на мене чекають — туди й повернувся, чому був дуже радий.

Володимир Вишняков:

Мене привабила «продуктова» вакансія в DataArt. «Овва. Треба брати!» — подумав я. Але вирішальною все ж була готовність DataArt знову мене найняти. Одного лише мого бажання було б, скоріше за все, недостатньо.

Костянтин Фута:

Перед цією паузою я закрив усі завдання в проектах і визначив, на який саме період я йду. Тобто я запланував дату, коли я йду, відпустку та дату повернення. Я не давав обіцянок, але в DataArt знали, коли чекати мого повернення.

ЩО БУЛО СКЛАДНИМ ПІСЛЯ ПОВЕРНЕННЯ?

Вадим Смирнов:

У «старому» DataArt я був більш автономним, після повернення довелося грати в команді. У певному сенсі це важче, а в певному – навпаки, легше.

Артем Петрик:

Усе минуло легко. Я потрапив на хороший проект, де у мене з’явилися можливості для бажаного росту. Отож, повернення до рідного DataArt вважаю правильним рішенням.

Олександр Кораблінов:

Складно було за короткий час відновити розмовну англійську і деякі технічні навички. А простим і навіть радісним було повернення в чудовий колектив DataArt, який з моменту, як я пішов, виріс у кілька разів.

Володимир Вишняков:

Із бюджетною системою — власним продуктом, який ми використовуємо всередині DataArt — досить складно розібратися. А в цілому все виявилося просто та комфортно. Дуже приємно бачити, наскільки дорослою стала наша організація.

Костянтин Фута:

Після повернення я просто продовжив свою роботу, тільки в нових проектах та з новими хлопцями й дівчатами. Труднощів не було, були приємні переживання після такої паузи. Цікаво було бачити, як DataArt динамічно розвивається. Особливо, як збільшується колектив.

ЧОМУ ВАРТО ПОВЕРТАТИСЬ У DATAART?

Вадим Смирнов:

«При більшовиках» я довго працював на держпідприємстві — до речі, на тому, в колишніх цехах якого нині розташований пітерський офіс DataArt. Деякий час був self-employed. Отже, досвіду роботи в компаніях, з якими можна було б порівняти DataArt, у мене немає. Я сприймаю DataArt як компанію друзів. Тут затишно й тепло.

Артем Петрик:

Тут адекватний менеджмент, готовий навчати та допомагати. Тут працюють чудові люди, у яких навіть дивакуватості й ті – прекрасні. Всередині DataArt є чимало шляхів розвитку. На жаль, щоб їх розгледіти, декому таки доводиться спочатку звільнитися. Але це все - не провина організації, і добре, що потім можна повернутися назад.

Олександр Кораблінов:

Звісно ж, це люди. Професійні, відкриті, чесні — загалом, нормальні люди. З такими комфортно працювати.

Володимир Вишняков:

Я вдячний за теплий та привітний прийом — це дуже приємно. Мені подобається продуктова робота, челенджі та можливість бути корисним. А ще тут дуже мало обмежень, нема мікроменеджементу й усього цього.

Костянтин Фута:

Заради роботи поряд із такими людьми, можливості цікавого, гнучкого розвитку.