Відволікаємось як можемо: особистий досвід колег

5 квітня
Відволікаємось як можемо: особистий досвід колег
Бажання відкласти неприємну справу чи просто перемкнутися з потоку щоденних задач на щось інше — не порок, а природна реакція нашого мозку на роздратування або втому. Щоб воно не набуло форми прокрастинації, люди вигадують собі ритуали і правила, але іноді все одно здаються: згортають робочі програми та запускають улюблене шоу, мультик або гру. Дивно, але і в цьому іноді є сенс. Для DataArt Digital Wellbeing Weeks ми розпитали лідерів DataArt про їхні таємні радощі та способи відволіктися від рутини.

Михайло Завілейський, лідер організаційного розвитку DataArt:

«Якщо потрібно заспокоїтись, я граю в мобільну Civilization. Година — і ти знову володар світу! Якщо відключитися від нав'язливих думок — у "Хто хоче стати мільйонером". Обидві гри дозволяють зробити цікаві рефлексивні спостереження. Коли втрачаєш темп у "Цивілізації", гру краще відкласти. Назавтра забудеш стратегію, з якою застряг, приймеш ситуацію як даність і знову опинишся на коні. Це нагадує мені, що часто бути раціональним важливіше, ніж послідовним. А "Мільйонер" допомагає оцінити значення впевненості у відповіді (читай розв’язанні), та зрозуміти, що впевненість і невпевненість є не бінарною опозицією, а швидше відсотковою шкалою — від 0 до 100. Нарешті, переконатися, що здатність надати правильну відповідь залежить від знань такою самою мірою, що й від розуміння запитання, тобто логіки того, хто його ставить.

zaliveyskiy

Футбол, на який я підсів (у чому мене підтримує Юля), — теж величезне поле для рефлексії. По-перше, як впливає на тебе хвилювання про те, що від тебе не залежить? По-друге, як відростає "нейронна мережа" у новій для тебе сфері, та наскільки більше ти можеш запам'ятати, коли вже виріс якийсь асоціативний базис. При цьому в міру накопичення знань ти починаєш розуміти, що багато знань — це багато печалі, а процвітають ті, хто розуміє технології та методології. Оскільки скласти разом безліч чинників для розумної людини виявляється задачею нерозв'язною.

Я ще і ставки роблю: проти улюблених команд — для "хеджування задоволення", на хороші шанси — щоб не програвати більше заробленого та в моменти, коли маси гравців піддалися впливу патріотизму чи статистичних артефактів. Мені подобається, що стратегії системної боротьби з ризиками, фокусування на пошуку та використанні можливостей працюють не лише у бізнесі».

Анна Великоіваненко, Marketing Director, Labour Markets:

«Мій рецепт боротьби з тривогою (основою прокрастинації) складається з трьох компонентів: вбивства, мультики та пироги.

Я люблю вбивати зомбі: методично, у мобільних іграх і PC-версіях, у фільмах і серіалах. Якщо я кудись зосереджено дивлюся, найімовірніше, я вбиваю зомбі — працюю я зазвичай зі значно милостивішим видом. Немає сил написати маркетингову стратегію — вбий 5К зомбі та отримай зниження тривоги, впевненість, що світ у безпеці завдяки твоїм зусиллям. Хоча б до завтра точно в безпеці. Хоча б від зомбі.

velikoivanenko

Ще я дивлюся мультики з безліччю епізодів, багатошаровими і мета-жартами: Duck Tales, Gravity Falls, BoJack Horseman, Rick and Morty, Bob's Burgers, Archer, Big Mouth, Samurai Jack, South Park, Simpsons, аніме. Для мене мультики — кращий медіум мистецтва після опери.

І вишенька на торті — коли потрібно зайнятися дрібною моторикою, мені допомагають будь-які варіації на тему пирогів із сиром: хачапурі, буреки, осетинські пироги, кіши, фламіши, чизкейки — you name it! Чим гірше настрій, тим ситніше нагодовані батьки та друзі, тому що я печу у промислових масштабах».

Олексій Філімонов, Chief Operation Officer:

«Розробникам і QA-інженерам, для яких можлива планова робота, я б рекомендував почитати про роботу в потоці. На цю тему багато матеріалів.

filimonov

Менеджерам задоволення від роботи в потоці доступне меншою мірою: вийти на нього важко, оскільки часом робота менеджера перетворюється на ланцюжок постійних переривань. Якщо хочеться отримувати задоволення від чогось зробленого і доведеного до розуму (а для багатьох це важливо), — доводиться відводити для цього неробочий час і вихідні. Я, наприклад, пару годин нещодавно провозився у суботу, налагоджуючи електровелосипед. Коли все вийшло і на ровері вдалося покататися, я відчув ту саму радість завершеної справи. Та ще й яку!»

Юлія Завілейська, Global HRM:

«Коли я відчуваю непереборну потребу відкласти поточні справи, використовую один із трьох улюблених інструментів. Найчастіше пошту. Є задача, яку хочеться відсунути, — поринаю в наші нескінченні поштові потоки, там завжди знайдеш обговорення ідей і проектів, до яких можна приєднатися. Є обговорення, які must, — із ними зрозуміло. Але зараз про ті, які nice: "Давайте покреативимо і вигадаємо". Креативити і вигадувати я люблю.

Але оскільки в таких ланцюжках і без мене вистачає розумних колег, яких задача стосується безпосередньо, цей вид активності я для себе вважаю формою прокрастинації. Другий за популярністю спосіб відволіктися — вивчення статистики, різних звітів, нескінченної мудрості експертів усіх мастей. Ну і третій — платформи, нові сервіси, фічі, які могли б стати у пригоді. Всі три інструменти дозволяють мені приглушати совість — начебто у справах.

zavileyskaya

Якщо є вільний час, я переключаюсь на новинні сайти BBC і Sky News. Пробувала різні, але відмовлялася через нав'язливу ​​позицію авторів. Ці два теж не назвеш оплотом об'єктивності, але агітація тут залишається на допустимому рівні. Роки чотири тому сформулювала, що мені потрібно бути в соціальних мережах. Було складно, але втягнулася, прижився фейсбук. Обираю інтенсивність, іноді активніше пишу, але якщо зовсім втомилася, просто гортаю та лайкаю. Люблю підписки на групи, наприклад, нещодавно знайшла групу зі старими фото Лондона — дуже цікаво, багато невідомого мені раніше з історії міста, країни, культури».

Дмитро Багров, UK Business:

«Десь існують загадкові люди, які мають ранковий ритуал розбору пошти та інші правила, що налаштовують на роботу. Але я до їхнього числа точно не входжу. У мене двоє дітей і дружина, яка має свій бізнес, тому проблеми з прокрастинацією в нас розв’язуються просто: ти працюєш, коли є можливість. У доковідну епоху, коли часу було більше, головним способом боротьби з прокрастинацією була відмова від боротьби: краще я зараз поплюю у стелю, потім буде простіше себе змусити.

bagrov

Зараз, коли діти на домашньому навчанні, ти можеш працювати короткими епізодами по 30–40 хвилин протягом дня. Потім потрібно допомогти налаштувати якийсь Skype чи Zoom, когось нагодувати тощо. З дев'яти до трьох ми з дружиною жонглюємо цими задачами. Єдиний хайлайт дня, коли мене ніхто не смикає, — похід за кавою. Після трьох годин, коли шкільний день закінчився і діти кажуть: "Давайте розважатися", — ніякої роботи не передбачається. Друга серія робочого дня триває з дев'ятої вечора і до двох-трьох годин ночі. Тож я заздрю ​​людям, які мають проблеми з прокрастинацією. Я не маю на неї часу.

В мене є одна звичка: я маю знати, що протягом дня відбудеться щось хороше. Це може бути посилка з амазону, вечірній фільм (поки ми не додивилися "Корону", призом наприкінці дня була чергова серія, переглянута разом із дружиною), навіть якийсь приємний лист по роботі. Якщо я знайшов новий софт і збираюся його випробувати, коли закінчу справи, це теж годиться. Якщо він працює, звісно, а останнім часом це зазвичай не так. Тобто це має бути щось конкретне, досяжне, до того ж неважливо звідки. Тоді мені легше справлятися з рутинними речами, які теж потрібні.

Ще я абсолютно точно можу сказати, без чого перетворююся на дикого звіра і не можу працювати. Без книги в мене починається ломка — я починаю безпричинно злитися. Тому мені важливо, щоб у кіндлі був запас. Сам кіндл для мене є одним з найбільш знакових придбань за 15–20 років. Я читаю по 5–6 книжок водночас, тому без нього ходив би домом і вулицею з великою стопкою. Напевно, це такий спосіб боротьби з втомою та напругою. Благо читати, як і працювати, я можу в будь-якому положенні та стані — сидячи, лежачи, стоячи, на бігу».

Таня Андріанова, HR & Compliance, DataArt UK:

«Я можу відкладати виконання задачі, якщо вона не цілком чітко поставлена ​​(наприклад, написати політику, зробити презентацію чи тренінг). Якщо не заявлений дедлайн, можу досить довго прокрастинувати, займаючись більш конкретними речами. Але, на щастя, зазвичай в оточуючих у якийсь момент починає пригорати, з'являються запитання, і це підштовхує взятися за задачу швидше. Я взагалі за стилем є "пожежним". Швидше й якісніше за все виконую задачі, дедлайн у яких — сьогодні.

Моє guilty pleasure — робити візи та читати новини імміграційного законодавства. Зробити імміграційну візу для людини — значить, змінити її життя, відчинити нові двері — дуже відчутне і вдячне заняття (навіть якщо людина потім повертається на батьківщину). Обожнюю цю частину своєї роботи та швидше поспішаю перейти до цього пункту свого to-do, навіть якщо він не зовсім терміновий.

adrianova

Якщо вранці не хочеться сідати за комп'ютер, можу зайнятися пересадкою рослин, переставити книжки на полиці чи ще щось упорядкувати, наприклад, у шафі. Дуже психотерапевтичне заняття. Лише 15–20 хвилин — і перемикаєшся з домашнього настрою на робочий.

Поки ми працювали в офісі, часто виходила з поїзда на одну зупинку раніше, щоб прогулятися до офісу, подихати, зібратися з думками та помилуватися красою навколо. Не можу дочекатися, коли це знову стане можливим».

Роман Чернишов, Account Management, London, UK:

«Я навчився не боротися з прокрастинацією. Коли накочує, я даю собі полінуватися. Як кажуть розумні консультанти, суворі дієти не працюють. Але якщо 80 % часу підтримувати здоровий перформанс, а в 20 % випадків робити собі послаблення, загальний баланс все одно буде позитивним, а шанси протриматись у такому режимі значний час збільшуються в десятки разів. Коротше, прокрастинуйте на здоров'я, але стежте за пропорціями!

chernyshev

Років десять тому познайомився з Pomodoro, це така дуже проста практика тайм-менеджменту. Я її в деталях не дотримуюся майже ніколи і по-справжньому користуюся, тільки якщо список справ зовсім перестає поміщатися в голові. Але один момент я ввів у звичку і дуже ціную. Коли в середині якоїсь справи до тебе прилітає переривання — скайпом, поштою або в інший спосіб — набагато продуктивніше відкласти реакцію на нього, ніж те, чим ти був зайнятий. Зробити позначку, пообіцяти відреагувати чи прямо запитати, чи почекає нова задача 20 хвилин (годину, день — що більше підходить). І насправді відповісти, коли звільнишся. Дуже проста техніка, але для мене вона виявилася неймовірно корисною.

Ще я займаюся різьбою по дереву. Я гадаю, у цьому є великий елемент "я сам". Ранок понеділка починається набагато бадьоріше, якщо за вихідні вдалося чогось домогтися. Менеджерські проекти дадуть позитивний фідбек за місяці або навіть роки, а може, і не дадуть його взагалі. Хобі дозволяє заповнити очікування маленькими перемогами. Хоча, можливо, моїм справжнім захопленням є покупка нових крутих інструментів, а решта — побічний ефект».