П'ять років офісу в Болгарії — пригоди іноземців у Софії

П'ять років офісу в Болгарії — пригоди іноземців у Софії
6 жовтня ми відзначили п'ятиріччя присутності DataArt у Болгарії та день народження софійського офісу, а минулого літа почали наймати фахівців по всій країні дистанційно. Як влаштовано життя та роботу в Софії, ми розпитали наших колег, які релокувалися до Болгарії з інших країн.

Таня Карачевцева
HR Manager, переїхала з Києва.

Karachevtseva's personal archive photos

Я 3 роки працюю в DataArt у HRM. 5 років тому ми з чоловіком на рік переїхали з Києва до Софії. Мені як екстраверту було дуже важливо, що в Болгарії є велика спільнота релокантів з України, Росії, Молдови, Литви тощо. Болгарія стала для нас другою домівкою, у нас з'явилося багато друзів і добрих знайомих. Тут легко знайти компанію за інтересами: для спільних походів у театр, парк, кафе та гори.

У Болгарії ми почуваємося спокійно та безпечно, тут однаково доброзичлива атмосфера і в транспорті, і в парках, і в будь-яких інших публічних місцях. Якщо ви забудете якусь річ у парку, ресторані або на вулиці, повернувшись, ви з великою ймовірністю її там і знайдете. Тут практично культ дітей: незнайомий перехожий, прикордонник на митниці, заправник чи офіціант — усі неодмінно приділяють дитині увагу, посміхаються, гладять чи навіть пригощають цукерками. А люди похилого віку нерідко поступаються дорогою батькам з коляскою зі словами “молодь уперед”. До того ж болгари дуже доброзичливо ставляться до іноземців. Якщо ти хоч трохи розмовляєш болгарською та вчиш мову, готуйся отримувати компліменти щодня!

Karachevtseva's personal archive photos

Болгари — фанати кави та смачної випічки на сніданок. Чай п'ють лише трав'яний, але є місця, де можна купити і звичний для нас чорний чи зелений. Тут багато затишних кав'ярень, де можна купити каву та свіжий круасан, болгарський листковий пиріг — баницю, тістечко чи принцесу (так називається запечений бутерброд). Приємно зазначити, що серед завсідників кафе багато людей похилого віку, які частенько починають день з чашки кави в найближчій кав'ярні або ведуть неспішні бесіди за столиками у дружній компанії. Ще одне звичне для людей поважного віку заняття — прогулянки в парках. Завдяки чудовій природі та низькій вартості життя, до Болгарії переїжджають пенсіонери зокрема з інших європейських країн.

Karachevtseva's personal archive photos

Ми також проводимо багато часу на природі. Є просто купа місць, куди можна поїхати на вихідні: гарячі джерела, печери чарівної краси, екотропи, монастирі в мальовничих місцях, пікніки з видом на озеро або гору, скелі, гірськолижні курорти та, звичайно, море. Наше улюблене — поїздка на вихідні на море, у гори чи спа-готель із мінеральними джерелами. Таких місць дуже багато, до того ж найближчі знаходяться недалеко від Софії. Особливо рекомендую спа-готелі Belchin Garden та Pirin Golf. Зазвичай ми намагаємося не їздити двічі в одне й те саме місце, щоб щоразу відкривати щось новеньке. Ми так цим захопилися, що не помітили, як пролетіли ці 5 років у Болгарії.

Денис Юхно
Head of DataArt Bulgaria, переїхав із Києва

Denys' personal archive photos

Для мене Болгарія до переїзду завжди асоціювалася лише з морськими курортами і болгарським перцем. Я був приємно здивований, що й узимку тут є чим зайнятися: класні гірськолижні курорти, басейни з гарячою мінеральною водою. Та й окрім болгарського перцю, Болгарії є чим похвалитися: унікальний болгарський йогурт, найсмачніші рожеві помідори та зелений інжир, ароматне болгарське вино. Тут, звичайно, мало красивих готичних будівель, як у західній Європі, проте природа просто приголомшлива. Якщо ви любите гори, у Болгарії вам дуже сподобається. А якщо не любите, тут обов'язково полюбите!

Незважаючи на те, що й у самій Софії є чим зайнятися у вихідні — погуляти в парку, здолати один із десятків маршрутів на горі Вітоші, сходити на шопінг в один із торгових центрів — ми з родиною любимо подорожувати Болгарією та відкривати нові цікаві місця.

Denys' personal archive photos

Велика перевага Болгарії — географічне розташування. Я б ніколи не подумав, живучи в Україні, провести тиждень, наприклад, у Сербії чи Македонії. Із Софії ж нам не склало жодних проблем поколесити (і не один раз!) на автомобілі цими цікавими балканськими країнами. Адже до кордону із Сербією від Софії лише 60 км. Я вже не кажу, що до найближчих грецьких курортів на Егейському морі можна дістатися машиною лише за 3–4 години, а до Албанського Ксаміля — за 10.

Євген Скарлат
JavaScript Developer, переїхав із Миколаєва

Skarlat's personal archive photos

У 2016-му я дізнався, що можу безкоштовно вчитись і навіть отримувати стипендію в Болгарії. Я подивився в інтернеті, як виглядає Софія, поговорив із батьками та почав збирати речі. Буквально за місяць я вже сидів в автобусі та не розумів, куди їду. Тоді я вперше залишав Україну, дуже нервував і боявся втратити документи. Дорога з Одеси до Софії тривала 26 годин і була найскладнішою в моєму житті. Справа в тому, що я високий, а в автобусі маленька відстань між сидіннями.

На румунському кордоні всіх пасажирів попросили дістати сумки з багажного відділення та поставити їх на сканер. Все б нічого, але моя сумка була розміром із маленьку квартиру, і в Одесі мені допомагала її укладати половина автобуса. На кордоні довелося розважитись ще раз.

Ми прибули до Софії о 4 годині ранку. Єдине, чого мені хотілося після такої довгої дороги, це спати. До мене один за одним підходили таксисти, але тоді я зовсім не знав болгарської, наполегливо відмовлявся і чекав знайомих, щоб дістатися до хостелу.

Вранці я вдягнув зимову куртку, в якій приїхав, і вийшов надвір. Був листопад, але в Софії було сонячно та близько 17 градусів тепла. Отоді я й розслабився.

Хоча Болгарія не дуже відрізняється від України, тут є кілька речей, які мені дуже подобаються. Наприклад, почуття спокою скрізь, навіть на проїжджій частині. Водії тут зупиняються та пропускають пішоходів. Я так швидко до цього звик, що коли приїжджаю в Україну, за звичкою переходжу дорогу, не вповільнюючи кроки, та чекаю, що машина зупиниться. Збоку це виглядає, ніби я спеціально кидаюся під колеса.

Skarlat's personal archive photos

Працювати тут добре, ринок праці великий і пропонує всі можливості для розвитку, а низькі податки роблять життя комфортним. Наш офіс знаходиться просто в центрі Софії, сюди легко дістатися.

Болгарія стала для мене місцем, де я подорослішав і почав самостійне життя. Тут я відкрив у собі багато талантів, які, напевно, і не виявив би, якби не мені не довелося починати життя наново в новій країні й абсолютно самостійно.

За 5 років життя у Болгарії я зрозумів суть приказки “добре там, де нас нема”. Тільки ось зрозуміти, що добре, а що погано, можна тільки поживши деякий час в іншій країні.

Олег Іванов
Solution Architect, переїхав із Воронежа.

Ivanov personal archive photos

До Болгарії я переїхав 5 років тому разом із дружиною. Вже тут у нас народилася дочка, їй пішов четвертий рік.

Так збіглося, що в Софію я прилетів на початку вересня, на початку довгих вихідних, приурочених до свята Об'єднання Болгарії. Я блукав порожніми вулицями і не розумів, куди поділися всі люди. Потім мені пояснили, що всі люди були на морі. Тепер я теж так роблю, і порожніми вулицями на свята бродить хтось інший.

Перед приїздом я підготувався і трохи навчився розмовляти болгарською. Це мені не дуже допомогло, бо я погано навчився говорити й нікого не розумів. Зараз справи набагато кращі: я розумію практично все, але розмовляю так само жахливо. Я не дуже з цього приводу засмучуюсь і з задоволенням розмовляю болгарською, особливо коли мене ніхто не чує.

Ivanov personal archive photos

Першого року мене тут дивувало багато чого. Громадський транспорт, що ходить за розкладом, відсутність маршруток, що грають у “шашечки”. Велика кількість фітнес-клубів і людей, які займаються спортом. Цілодобовий продаж алкоголю разом із відсутністю дуже п'яних людей на вулицях. Кіно в кінотеатрах мовою оригіналу з болгарськими субтитрами. Відсутність будь-яких інтернет-блокувань водночас із відсутністю деяких інтернет-сервісів, які просто не надаються в Болгарії (наприклад, Google Books).

Ivanov personal archive photos

Спочатку трохи дратувало повільне обслуговування в банках і не тільки при навіть відносно невеликих чергах. Але це було тоді, коли я ще не збагнув, що поспішати нема куди. Можна неквапом поїхати на море. Можна, не кваплячись, вибратися на Вітошу. Можна, смакуючи, насолоджуватись ракією та салатом. Але працювати все одно доведеться. Тому вранці краще дійти розміреним кроком до найближчої пекарні та купити баницю з айраном. Можна також спробувати бозу, але потім не кажіть, що я вас не попереджав (дрібними літерами: не робіть цього!).

Я гадаю, що для людей, які звикли до божевільного ритму життя, Болгарія — не найкращий варіант для релокації. Тут буде добре тим, кому подобається, щоб було спокійно, сонячно і трохи сніжно. Та, звісно, щоб із будь-якого вікна було видно Євросоюз.

Павло Іванов
Solution Architect, переїхав із Санкт-Петербурга

P.Ivanov personal archive photos

Я пам'ятаю день, коли прочитав повідомлення про відкриття офісу в Софії. Я відкрив Google-карти, знайшов Софію та був дуже вражений, що за 3–5 годин із Софії можна дістатися трьох різних морів. У той час поїздка з Петербурга до друзів на дачу могла тривати стільки ж.

Того вечора, зустрівшись із дружиною вдома після роботи, я сказав: “Сідай, нам треба поговорити”, — і повідомив, що в нас відкрився офіс у Софії, і якщо буде можлива релокація, я хотів би переїхати. Бажання моє підігрівав популярний на той час мем, який повідомляв, що за минулі 3 місяці літа Петербургу дісталося лише 10 сонячних днів.

Релокаційний процес пройшов досить спокійно, хоча й затягнувся на декілька місяців. Запам'яталось, як мені зателефонували з болгарського консульства та повідомили, що для отримання візи я маю надати договір оренди житла терміном на рік. Не знаю, хто й що начаклував у цей час у софійському офісі, але потім мені зателефонували і сказали, що віза готова без жодної оренди. До речі, незважаючи на затримки, отримання дозволу на перебування займає близько 2 місяців, на відміну від деяких інших європейських країн, де іноді доводиться чекати навіть рік.

P.Ivanov personal archive photos

Болгарія виявилася саме такою, як я очікував. Це не дивно, адже я досить ретельно вивчив усі аспекти життя в країні й навіть пожив місяць у Варні.

16 коротких відеоуроків болгарської перед переїздом допомогли спочатку протриматися. Мої перші спроби спілкування в банку чи салоні мобільного оператора складалися з кількох заздалегідь підготовлених фраз із наступним переходом на англійську.

Буквально першого ж вихідного після купівлі машини ми поїхали на море — треба ж використовувати перевагу “4 години до моря”! Зараз ми практично так не робимо, зазвичай їдемо одразу на кілька тижнів. Я люблю море, хвилі, сонце, вони діють на мене заспокійливо, тому такі відпустки і воркейшни стали для нас нормою.

P.Ivanov personal archive photos

До пандемії я працював з офісу, їздив трамваєм і дивувався, як мало людей на вулицях. Давалося взнаки, що я з Санкт-Петербурга, населення якого трохи менше, ніж населення Болгарії.

Баланс робота-дім тут зміщений у бік дому. Спочатку я працював з 10 до 20, чим іноді дивував охоронця бізнес-центру, який не думав, що в такий час хтось взагалі буває в офісах. Поступово я заспокоївся і перейшов на місцевий режим, тепер мій робочий день закінчується о 18-й.

Болгарія дала нам те, заради чого ми й релокувались: сонячний клімат (до речі, країну називають саме сонячною, а не спекотною, тут майже не буває виснажливої спеки), близьке за нашими мірками море, більш спокійне і розслаблене життя.

P.Ivanov personal archive photos

Рекомендувати переїзд до Болгарії всім без винятку не можу, оскільки кожен може мати свої причини для переїзду та критерії вибору країни, але я б порадив приїхати сюди на деякий час. Саме після гостьового візиту багато хто з нас вирішив релокуватись. Спробуйте, можливо, Болгарія стане і вашою новою домівкою.

Аня Розова
HR Communications, переїхала з Санкт-Петербурга

Rozova personal archive photos

Я 6 років працюю в DataArt у команді Employer Branding та займаюся крос-офісними проектами в HRM. Майже 2 роки тому я переїхала з Петербурга до Софії разом із сім'єю.

Моє улюблене заняття – спостерігати за місцевими традиціями і звичками та шукати всьому пояснення. Наприклад, коли ми почали шукати житло в оренду, я звернула увагу, що в усіх 10 квартирах, які ми подивилися за два дні, були кухонні плити з двома конфорками. У Петербурзі мені не вистачало й чотирьох. Ця ситуація зовсім не збігалася з моїми уявленнями про місцеву багату кулінарну традицію. Але пізніше виявилося, що майже на кожній кухні ховається електрогриль, а запах печеного м'яса та овочів вечорами наповнює житлові квартали Софії.

До того ж тут сильна традиція спільних обідів і вечерь — вечорами буває складно знайти вільний столик не лише на центральних вулицях, а й у невеликих ресторанчиках у глибині нетуристичних районів. Та й у нашому софійському офісі прийнято обідати разом: чат для замовлення їжі сповнений іскрометних жартів, а колеги з трепетом ставляться до гастрономічних уподобань один одного.

Rozova personal archive photos

Путівники нескінченно розписують природну різноманітність Болгарії, тому ми налаштувалися максимально нею насолодитися і план реалізували. На відміну від нашого сина: за минуле літо мені вдалося шантажем і вмовляннями виманити його на море лише на два дні. Іван — геймер, у нього пристойний рейтинг у Apex, а болгарський швидкий пінг і стійке з'єднання йому миліші за всі скарби місцевої природи. Зате ми з чоловіком можемо спокійно їхати куди завгодно удвох — мобільним інтернетом щільно покрита вся країна, і ми завжди залишаємося на зв'язку з сином.

Ми щотижня буваємо за містом — у горах, у селах, на мінеральних джерелах чи на морі. І цього літа зіткнулися з несподіваною проблемою: відпустка в Болгарії нічим не відрізняється від звичайних вихідних, хіба що трохи довша. Але насправді, вибираючи Болгарію для релокації, саме цього ми й хотіли: щоб ландшафт і атмосфера, про які мрієш від відпустки до відпустки, стали повсякденністю.

Більше фотографій та історій про життя у Болгарії — у моєму інстаграмі.

Читайте більше про релокацію до Болгарії.

  • Україна, Remote.UA; Україна, Дніпро; Україна, Київ; Україна, Львів; Україна, Одеса; Україна, Харків; Україна, Херсон
    1 березня