Аутстафінг, аутсорсинг і PDS: переваги та відмінності

7 квітня
Дмитро Зота, делівері менеджер
Аутстафінг, аутсорсинг і PDS: переваги та відмінності
Термінологія — штука непроста. Одні й ті самі слова можуть означати зовсім різні речі в різних організаціях. В Україні більшість малих і середніх IТ-компаній називають себе “IT-аутсорсерами”. Великі державні компанії, як правило, позиціонують себе, скоріше, як компанії, що працюють у сферах розробки продуктів і керованих послуг — Product Development Services.

Згодом навіть невеликі компанії поступово стали позиціонувати себе як розробників ПЗ на замовлення (Custom Software Development), замінивши цим “аутсорсинг”.

Отже, давайте розберемося, що до чого, базуючись на наших знаннях про IT-сферу та IT-ринок.

Я мав задоволення працювати в декількох компаніях, зокрема у стартапах, у дуже маленьких приватних IT-аутсорсерах і на великих підприємствах із десятками тисяч людей на борту. Граючи різні ролі на різних рівнях, я стикався з безліччю особливостей, які диктують принципові відмінності між аутстафінгом, аутсорсингом і керованими послугами.

Давайте подивимось на зведену таблицю, а пізніше пройдемось по кожній категорії.

img

АУТСТАФІНГ

Цей вид співпраці є найпростішим для розуміння. Клієнт відчуває брак робочої сили та потребує більшої кількості людей для виконання роботи. Задача клієнта — збільшити продуктивність команди. Тому клієнт наймає співробітників з офшорної компанії для прискорення процесу розробки.

Менеджмент

Менеджмент здійснюється клієнтом. Команда просто переймає існуючу методологію, процеси, інструменти моніторингу та підхід до комунікації. Репозиторії, середовища та засоби автоматизації зазвичай знаходяться на боці клієнта або керуються клієнтом.

Відповідальність за якість

Аутсорс проекти також часто називають доповненням персоналу (Staf Augementation). Постачальник доповнює існуючу команду клієнта своїми співробітниками. Відповідальність за терміни, якість і бюджет несе менеджер — співробітник компанії клієнта.

Дохід

Модель аутстафінгу працює за схемою обміну часу на гроші. Оплата може бути організована у вигляді погодинних тарифів або моделі Cost+. Клієнти купують години роботи, а продавець отримує прибуток від проданих годин.

З огляду на те, що необхідна організаційна складність тут низька, конкуренція є дуже високою. Це — конкуренція за ціною. Велика кількість постачальників конкурує за право обслуговувати невеликі бізнеси. Тому ціни на аутсорсинг є порівняно низькими. Економісти називають це “невидимою рукою ринку”, яка тримає ринкові ціни на низькому рівні.

Джерело доходу

Ключ до отримання більшого доходу у галузі аутстафінгу — продаж більшої кількості годин. Наприклад, маючи більше людей у наявності. Чим більше людей, тим більше грошей.

Джерело доходу — трудові ресурси.

АУТСОРСИНГ

Аутсорсинг — передача однієї з бізнес-функцій сторонньому провайдеру. Компанія може передати на аутсорсинг своє виробництво, бухгалтерський облік, розробку, тестування, підтримку, центр обробки дзвінків тощо.

Говорячи про IT, розробка, тестування, управління продуктом, технічне обслуговування і підтримка можуть бути передані на аутсорсинг як окремі послуги або як інтегрована функція розробки ПЗ.

Керування

Керування аутсорс проектом може мати складну структуру. Як правило, воно частково здійснюється на боці клієнта (керування продуктами, програмами), а частково — на боці постачальника (менеджер проекту, тімлід, Proxy Product Owner).

Відповідальність за якість

Залежно від структури менеджменту, постачальник бере на себе відповідальність за якість виконання відданої на аутсорсинг функції. Для вимірювання якості і результатів застосовуються стандарти якості та формалізовані методики розробки. Наявність управлінських функцій дозволяє компанії-постачальнику застосовувати стандарти і метрики та здійснювати контроль над ними. Це також тягне за собою зобов'язання дотримуватися стандартів і виконувати KPI.

Дохід

Тут діє те саме правило: чим більше людей, тим більше грошей. Але для постачальника краще не обмежуватися лише цим правилом. Процеси, методології розробки, готові рішення, автоматизація та багато іншого — все це прискорювачі рішень (Solution Accelerators). Впроваджуючи стандарти й автоматизацію стандартних рішень, компанія може уникнути повторного винаходу велосипеда для множинних проектів. Все це називається терміном “операційна ефективність” (operational excellence). Скорочення витрат при підвищенні операційної ефективності дає додатковий прибуток.

Інакше кажучи, при правильному підході, для замовника не буде різниці, якщо розробник Іван вийде з проекту, а QA-фахівець Петро автоматизує свої тести. Поки команда розробників забезпечує результати, які вона має забезпечувати, нікого не хвилює, як це робиться.

Джерело доходу — операційна досконалість.

ПОСЛУГИ З РОЗРОБКИ ПРОДУКТІВ (PDS)

Коли я вперше познайомився з терміном “послуги з розробки продуктів” (Product Development Services, PDS), я працював у IT-компанії зі штатом понад 10 000 співробітників. Компанія ініціювала серію подій для ознайомлення співробітників з моделлю PDS Delivery. Одним із прикладів для розробників було: “Ви припиняєте думати, що замовник хоче, щоб ця кнопка була червоного кольору, і якщо він платить — ми перефарбовуємо. Ви починаєте думати, як кінцевий користувач хотів би використовувати цю кнопку. І виходячи з цього, радитеся з замовником, як зміна кольору кнопки вплине на комфорт кінцевого користувача при роботі з продуктом”.

PDS означає, перш за все, зміну мислення. Зрілі компанії розуміють, що крім виконання технічних завдань, вони можуть надати свої знання, досвід і консультацію. Відбувається еволюція від виконавців до мислителів, а потім — до технологічних партнерів клієнта. Еволюція до того, щоб бути відповідальним за продукт, а не лише за години.

Керування

Щоб мати можливість надавати послуги з розробки продуктів (PDS), компанія-постачальник має напрацювати досвід і знання у сфері бізнес-аналізу, керування проектами, керування продуктами (Product Ownership) і знання галузей (domains), у яких працюють клієнти.

Тому на PDS проектах, як правило, є ролі проектного менеджера, власника продукту (Product Owner), архітектора, керівників напрямів (QA Lead, DevOps Lead тощо). У деяких випадках ці ролі можуть доповнювати або дзеркально відображати відповідні ролі на боці клієнта. В інших випадках ці ролі позиціонують як ролі з боку постачальника, замовник лише формулює бізнес-задачі. Вендор сам перетворює їх на вимоги, допомагає з аналізом ринку, будує архітектуру, процес розробки та контролю якості тощо.

Крім того, компанія отримує можливість створювати центри компетенцій і доменні практики. Люди в них можуть працювати не в рамках конкретного проекту або групи проектів. Основна задача практик і центрів компетенції — купувати та розвивати знання у конкретних галузях. Наприклад, медицина, автомобілебудування, електронна комерція, банкінг (Health Care, Automotive, e-Commerce, Finance and Banking).

Це дає компанії-постачальнику набагато більше свободи. Команди можуть організувати зручні процеси, вибирати й адаптувати свої методології.

Відповідальність за якість

Коли керування продуктами (Product Management) і проектами (Project Management) здійснюється на боці постачальника, це означає не лише свободу, а й повну відповідальність за поставку програмного продукту, зокрема дотримання термінів, бюджетів і рівня якості. Таким чином, відповідальність за якість лежить на постачальнику.

Дохід

У PDS-проектах компанія, як і раніше, заробляє більше грошей, маючи більше людей. Але це стає побічним ефектом. Джерело доходу — інтелектуальний продукт. Він може набувати різних форм, наприклад, вищі погодинні тарифи (рейт) для інженерів з більш високою кваліфікацією та/або додатковими знаннями в індустрії та бізнесі. Або форми фаз і сервісів, що генерують інтелектуальний продукт. Наприклад, фази проектування (Solution Design), бізнес-аналізу й аудиту, сервіси розробки, тестування та підтримки (support and maintenance).

Як правило, чим більше ризиків і відповідальності бере на себе постачальник, тим вище його прибуток.

ТОЧКА ЗОРУ КЛІЄНТА

Як IT-компанія, ми є постачальником IT-послуг для наших клієнтів. Існує класична категоризація постачальників. Давайте на неї подивимось.

img2

(Commodity) Сировинні, широкого споживання: для постачальників, які надають недорогі або легкодоступні продукти чи послуги, яким легко знайти альтернативу.

(Operational) Операційні постачальники: для постачальників операційних продуктів і послуг. Ці взаємини зазвичай регулюються молодшим операційним керівництвом і передбачають нечасті, але регулярні контакти й оцінку ефективності роботи.

(Tactical) Тактичні постачальники: для стосунків, пов'язаних зі значною комерційною діяльністю та діловою взаємодією. Ці стосунки зазвичай регулюються керівниками середньої ланки та припускають регулярні контакти й оцінку ефективності роботи, часто містять програми вдосконалення.

(Strategic) Стратегічні постачальники: для встановлення значущих партнерських стосунків, у рамках яких топ-менеджери обмінюються конфіденційною стратегічною інформацією з метою виконання довгострокових планів.

Займаючись аутстафінгом, постачальник потрапляє в категорію Commodity — сировинний постачальник, або постачальник продуктів/послуг широкого споживання. Серйозні ризики відсутні, альтернативи можуть бути знайдені та задіяні досить швидко. Аутстафінгова компанія, за фактом, купує годину роботи у програміста та продає цей час зі своєю маржею клієнту.

Аутсорсинг-компанія може бути операційним або тактичним постачальником, у залежності від рівня залучення (впливу) та важливості для бізнесу клієнта. Чим більше відповідальності та ризиків постачальник готовий брати на себе, тим вище його важливість і вплив на бізнес замовника, тим ближче він до стратегічного партнерства.

Зрілі IT-компанії прагнуть впроваджувати PDS і Managed Services-підходи, тому що прагнуть досягти стратегічного партнерства з клієнтами, стати технологічними партнерами для бізнесу, а не постачальниками трудових ресурсів.

Вартість розвитку

Перебування в категорії commodity обмежує ціни (та, відповідно, заробітну плату). Вони не можуть бути вище за ринкові. Безліч постачальників аутстафінгу в гонитві за максимальними доходами вичерпують ринок праці та знижують критерії для входу у професію. Саме це й відбувається на українському ринку праці в індустрії IТ.

Щоб надавати послуги в ролі стратегічного партнера, компанія має довести, що здатна зрозуміти клієнта та зробити більш вагомий внесок в успіх його бізнесу, ніж конкуренти. Це вимагає інвестицій:

  • У менеджмент — поліпшення організаційної та управлінської культури. Тобто у навчання керівників, вивчення методологій і кращих практик (best practices).
  • У практики та компетенції — придбання унікальних комерційно привабливих якостей (unique selling point) у вигляді групи людей, що володіють унікальним знаннями в галузях, технологіях. Якщо бізнес клієнта пов'язаний, припустимо, з медициною, він віддасть перевагу тим, хто знає специфіку цієї індустрії (особливо сертифікації, існуючі стандарти, державний контроль і т. ін.), а не тим, хто просто добре та швидко пише код.
  • У продажі — можна продавати якомога більше сайтів на вордпресі чи годин роботи аутстаф розробників, щоб збільшувати оборот при низькій маржі. А можна уважно й детально вивчати бізнес клієнта, консультувати та пропонувати рішення, які підходять саме йому, будувати стратегічні плани на роки. Одна така довга угода може багаторазово перевищувати обсяг багатьох швидких. Це зміщення акценту з продажу стандартних послуг за низькою ціною на надання комплексного технологічного консалтингу та аналітики. Найбільше перешкода — необхідність вчитися. Щоб у продажах надавати складну технологічну консультацію, треба вивчати технології та особливості індустрії. А це вимагає часу, який також можна витратити на те, щоб продати більше стандартних послуг за низькою ціною.
  • У людей — залучення й утримання талантів. Раціональне використання часу між проектами (bench), внутрішня та зовнішня освіта, поліпшення умов праці. Тут теж заважає інертність мислення, часто властива невеликим аутстаф-компаніям: “А що, якщо ми їх навчимо, а вони підуть?”. Правильне запитання: “А що, якщо ми їх не навчимо, а вони залишаться?”.

Цінність розвитку

Кращі продажі, більші проекти, цікавіші завдання, більше впливу, вищі зарплати, цікавіші проекти, комфортніші умови праці, набагато більше місця для професійного розвитку практично в будь-якому напрямку.

Ціна цього — приймати ризики та нести відповідальність за результат.